ЯК ВПОРАТИСЯ З ГНІВОМ?
Гнів - наче розпечена лава, що вивергається з вулкану. Ми бачимо цю лаву і думаємо, що проблема - в ній. Але ми гніваємося не тому, що злі від природи. Так само, як вулкан вибухає - не через лаву, а через процеси, які відбуваються всередині нього.
Тож наша злість - це лише наслідок процесів всередині нас - якихось пригнічених емоцій, незадоволених потреб. Цей гнів сигналізує, що ми (умовно) в небезпеці. Так, наш мозок сприймає накопичені емоції провини, ревнощів, розчарування тощо - як “небезпеку”. І видає алярм “МЕНІ ПОГАНО, ЗРОБИ З ЦИМОСЬ ЩОСЬ” у вигляді злості.
Чи було з вами таке:
в кінці робочого дня ви повертаєтесь додому і якась дрібниця (на кшталт брудного посуду чи розлитого молока) змушує вас “вивергати лаву”?
ваші діти галасують, істерять, зчинили бійку і ви вже не в силах себе стримувати?
у вас все падає з рук, нічого не вдається і ви злитеся на себе?
Знайомі ситуації? В кожній з них гнів стає сигналом, що щось пішло НЕ так. Щось накопичилось і вибухнуло гнівом. Спробуйте опанувати себе і запитати:
Чому я злюсь насправді?
Які з наведених на картинці емоцій-першопричин я пригнічувала/в всередині себе?
Які мої базові потреби незадоволені (сон, їжа, відпочинок, час на себе, спілкування)?
Що може полегшити мій стан?
